Сумує кожная дитина
Залишена на самоті,
Яку покинула родина,
В якої цінності не ті,
Яка цінує більше гроші,
Банкетів п’яні вечори.
А діти, так, вони хороші,
Але до часу, до пори.
Поки проблем не завдають
Та як бур’ян самі ростуть.
Хай вчаться, може, чи працюють,
А головне, що не крадуть.
Але не завжди розуміють
Такі батьки, що вони сіють.
А прийде час, то і пожнуть,
Коли ті діточки зростуть.
Як засумує тоді батько,
Коли наставить син синців,
Це ж не якийсь сторонній дядько,
А син побив, як ворогів.
«І звідки ненависть у нього!» -
У смутку мати закричить. -
Я б краще кинула малого
В дитячому будинку жить».
Як жаль мені таких батьків,
Що головне не розуміють,
Та в дітях бачать ворогів,
Але себе винить не вміють:
«Та зрозумійте ж на кінець,
Що діти все від нас беруть,
Що кожен сіє, як отець,
Те діти нам і віддадуть!!!»
|